35: хаос — це ти
Нещодавно мені виповнилося 35. Для мого внутрішнього «я» це вже прадід, який ось-ось розсиплеться пилом на вітрі. Але я ще тут.
Пам’ятаю, як прийняв хаос. Мій девіз: не напружуйся, найкраще стається несподівано. Я справді так жив. Було прикольно: не знав, що за поворотом, що принесе завтра, і великої відповідальності теж не брав. Так і дійшов сюди. Але зачекайте: це не лише про любов до сюрпризів. Тут дещо більше.
Я помітив, що навіть не можу назвати улюблений напій чи салат. Не знав, що люблю, яка машина для мене найкраща. Повний рандом довів до неусвідомлення власного життя. Почав міняти звички, запам’ятовувати, що справді подобається. І виявилося — працює. Штани й сорочки складав одним способом, їжу готував так, як хотів сам, навіть обдумував, яку саме приправу хочу.
Минув час. Тепер у мене заплановані походи по продукти, домашній склад їжі, одяг складений як новий, порядок у підписках, чисті кімнати без пилу й спокійна голова. Звісно, лишився простір хаосу: що сьогодні готувати, піти до скейтпарку чи на берег річки, їхати автобусом чи метро. Але гучний фоновий шум зник. Його створював хаос. Я не оглух, не став байдужим чи виснаженим.
Навпаки — став послідовнішим, стійкішим, уважнішим. І ось моя думка: а професія — це те, ким ти є? Можливо, саме потяг до порядку й нормальна версія мого «контрол-фріка» привели спочатку в менеджмент, потім в архітектуру? Може, бажання робити речі кращими й розумно ефективними визначило роботу? Не пухнасте «люби свою роботу, працюй своєю любов’ю», а проста кореляція. Багато моїх колег-менеджерів теж люблять усе контролювати. Починаю думати, що річ у цьому.
Подивлюся з іншого боку — тут мій погляд навмисно різкий. Який менеджер хороший, якщо в нього немає порядку в шафі, одягу до ладу або чіткого послідовного мовлення, за яким видно порядок у голові? Як він керуватиме, якщо не облаштував власне життя: здоровий глузд у питаннях машини, житла, заощаджень і родини? І які цінності він обстоює, якщо родини немає? Саме про це я міркую.
Тож, друзі, думаю, робота за покликанням робить нас тими, ким ми є зараз. Люди не змінюються — розвиваються. Якщо відгукується, напишіть. Дайте цій думці осісти.
