Я роблю розтин провалених продуктів, щоб інші не помирали так само
Я займаюся цим уже певний час. Кілька місяців тому вирішив зібрати колекцію ідей, забитих у труни: проєктів, у яких працював у різних ролях. Частину закрили, частину зруйнували ще в розробці, деякі дісталися релізу — і все одно провалилися.
Паралельно читав Reddit із «Startup ideas», де люди щедро ділилися думками й щоденниками. Зручний матеріал для аудиту: засновники документували проблеми наживо, часто цього не усвідомлюючи. Почали вимальовуватися патерни.
Я завжди був у керівних ролях: project manager, product manager, owner, CPO, COO. Бачив рух продукту з різних боків. Зрештою звів провали до двох категорій:
Перший випадок, за моїми спостереженнями, рідкісний — близько 1%. Справжня історія в другому.
Повне нерозуміння
Система може вражати, але без розуміння напрямку керівництвом продукт дрейфує. Чудові розробники й аналітики збудують сильний proof of concept — і нікуди не прийдуть, якщо рішення відірвані від перевіреної стратегії.
Приклад — повний ребрендинг продукту. Я зробив дослідження, go-to-market, аналіз відповідності ринку й конкурентів, архітектуру коду, карту UX та інфраструктуру. Не просто новий проєкт у Jira. Напрям мав доказову основу.
Команда обрала протилежний підхід. Де проєкт зараз? В архіві GitLab.
Вакуум відповідальності
Посада не створює власника. Процес не замінює ясності.
Я прийшов у 15-річний продукт з одним CEO, CTO, бекендером і фронтендером. Налаштував потоки, підправив інфраструктуру, прибрав зайве, розібрав техборг, спланував релізи й річну дорожню карту. З’явилося місце для поліпшень і нових функцій, включно з AI-інтеграціями.
Усе працювало до рішення, якому знадобився конкретний власник. Без відповідальності затримки накопичуються, баги множаться й система стоїть, хоч окремі задачі виконують правильно.
Де проєкт зараз? У мінусі.
Згасання мотивації
Фреймворки й правила нічого не важать, коли внесок не винагороджується. Без мотивації команда переходить від результату до пасивного виконання. Роботою стає присутність, а не вплив.
Повага й відповідальність — робочі механізми. Зникають вони — продукт втрачає темп задовго до цифр.
Без складних формул і магічних патернів. Просто логіка.
Продукти рідко помирають раптово. Вони руйнуються поступово. По одній проігнорованій відповідальності.
Провал передбачуваний, якщо знаєш, куди дивитися. Відкритих очей, усвідомлених дій і чесності до себе та команди достатньо, щоб залишатися в грі.
Не треба передбачати успіх. Треба запобігати передбачуваному провалу.
