Vibe coding — НЕ МАЙБУТНЄ розробки
Це те, що стається, коли некомпетентність отримує голос.
Дивне у vibe coding не саме написання коду, а те, як швидко люди перестали намагатися зрозуміти, з чим працюють.
Це всюди. Хтось запускає кількох AI-агентів, вставляє системний промпт «ти досвідчений senior», робить сканування — і раптом проєкт «переповнений критичними проблемами». Не тому, що система зламана. А тому, що на екрані з’явився впевнений текст.
Більшість таких промптів не просить модель думати. Вони просять звучати правильно. На виході — знайомі патерни, застереження й висновки. Професійно, завершено. І зазвичай до біса поверхово.
Це чудово відповідає стимулам. AI-компанії винагороджують не за сумніви й нюанси, а за відповіді, які здаються рішучими. Що гучніший висновок, то кориснішим він виглядає. Vibe coding просто поширює цю логіку на все.
Результат — багато руху й мало розуміння. Тікети створюються. Документи пишуться. «Знахідки» ескалюються. Майже ніхто не питає, де в системі насправді повноваження, який шар що забезпечує і чи стосується висновок реальності взагалі.
Так AI-«аудити» стають театром. Усі зайняті, усі продуктивні, а змістовно ніхто ні про що не міркує. Приберіть людину, яка розуміє систему, — порожнечу заповнить упевненість.
Я не проти написання коду з AI. У руках справжнього розробника моделі корисні: прискорюють роботу, стискають знання, прибирають тертя, коли ти вже знаєш, що й навіщо робиш.
Проблема починається поза цим контекстом. Щойно моделі стають архітекторами, аудиторами або джерелами істини, вони з прискорювачів перетворюються на іграшки. Гучні.
AI допомагає інженерам рухатися швидше. Але не дає професійного судження людям, які його ніколи не сформували.
Vibe coding робить команди не швидшими, а спокійнішими. І саме в цьому комфорті справжні проблеми проходять непоміченими.
Поговорімо про ясність.
